Через сто років під крилом багатої корецької православної громади чисельністю понад півтори тисячі осіб (200 дворів) не тільки перебували розташовані неподалік храм святої Параскеви П'ятниці та цвинтарна церква пророка Іллі, а й церковно-парафіяльна школа в селі Бабин, під опікою якої знаходилося двадцять два учня і виділялося загальна сума утримування в тридцять п’ять рублів на рік.
Наступного разу на сторінках історії церква Кузьми та Дем'яна з’являється в 1896 році як новозбудована на кошти парафіян в псевдоруському стилі з дзвіницею над бабинцем, хоча ще за десятиліття до того її опис свідчить про задовільний стан (“міцна”). Освячення нової будівлі провів архієпископ Волинський і Житомирський Модест (1823 – 1902) 30 грудня 1897 року. Не дивлячись на крихкість своїх дерев’яних стін, православна святиня в ХХ столітті переживе і бойові дії Першої світової, і католицьке польське підданство, і згарище Другої світової, і закриття при червоних атеїстичних радах, щоб неушкодженою зустріти світанок новий для України час свободи і незалежності в 1991-ому, коли її повноцінній пастирській діяльності вже нічого не агрожуватиме.
Храм безсрібників Кузьми та Дем'яна і зараз продовжує нести розумне, добре, вічне тим, хто знайшов розраду і спокій в православ’ї, як і на момент свого створення будучи однією з самобутніх перлин Корця вже включених до реєстру пам’яток архітектури.
Архітектура
Розташована на правому березі річки Корчик навпроти старовинного замку православна святиня являє собою хрестовокупольну дерев’яну храмову споруду з одноярусною дзвіницею (восьмерик на четверику) та центральним шатровим куполом на високому світловому барабані над средохрестям в оточенні чотирьох декоративних главок по кутах основного обсягу. Витримане в псевдоруському стилі зовнішнє його оформлення, де домінуючим акцентом виступають щипці, а доповнюють різьблені лиштви прямокутних віконних прорізів, кутові лопатки, профільований карниз, люкарни, позолочені маківки, трикутні фронтони, як не можна чіткіше візуально втілюють його православну сутність в архітектурні форми, що є вищою похвалою для зодчого-творця.
